Розділ «Вільгельм Телль»

Ні лютих бур, ні сніжної лавини, —

До ветхого ви дійдете моста.

Якщо він не завалиться в безодню

Під тяготою вашої провини, —

Розкриються вам чорних скель ворота,

Що світла дня не знають. Далі йдіть —

І вийдете в веселу ви долину...

Та поспішайте знову, — вам не можна

Лишатись там, де спокій пробував.

Парріціда

О Рудольф, Рудольф! Мій державний предку!

Так внук твій по землі твоїй блукає!

Телль

Йдіть вгору — й дійдете до Сен-Готарду.

Там вікові між гір лежать озера,

Що повняться потоками з небес.

Тоді з німецьким попрощайтесь краєм,

І інший струмінь вам покаже путь

В Італію, в цей край обітований...

Чути звуки альпійських рогів, що награють швейцарську пастушу пісню.