Розділ «Вільгельм Телль»

Страшна моя недоля! Так, я герцог,

Я був ним. Міг би я щасливим бути,

Бажання стримавши нетерпеливі!

Та заздрість серце гризла. Леопольд,

Мій в перших брат, свою квітчає юність

Вінцем пошани й владою в країні,

Мене ж, його ровесника, тримають,

Мов підлітка, у рабськім занедбанні.

Телль

Нещасний! Добре знав тебе твій дядько,

Що ні людей, ні краю не довірив!

Своїм нелюдським, божевільним вчинком

Підтвердив ти, що мудро він робив.

Де ж нині спільники твої криваві?

Парріціда

Розбіглись, гнані духами відомсти.

Я більше їх не бачив з того дня.

Телль

Ти ж знаєш — ти поза законом? Друзів

Не стрінеш ти, а тільки ворогів.