Розділ «Лірика»

Щоб не гнівились евменіди,

Нехай він їм на жертву піде».

І кинув персня в моря хлань.

Другого дня, уранці-рано,

Прийшов у палац до тирана

З веселим поглядом рибар:

«Глянь, царю, он яку рибину

Вловив я в добрую годину, —

Її приніс тобі я в дар».

Взяв кухар рибу розчиняти

І раптом, подивом пойнятий,

Біжить в палату стрімголов:

«Щасливий, царю, ти без краю!

Тобі я перстень повертаю —

У риби в нутрощах знайшов».

Тут фараон схопився з жахом:

«Жить під одним з тобою дахом —

Це накликати долі гнів...

Боги твоєї хочуть згуби,

Мені ж моє життя ще любе!»