Розділ «Лірика»

Вінчала щастям вишня воля

Мої владичнії діла...

Хотів лишить я спадок сину,

Та бог послав йому кончину,

За борг судьба його взяла.

Коли не хочеш ти напасті,

Моли безсмертних, хай до щастя

Тобі ще й горя придадуть,

Бо ті, кого боги вщедряють,

Дарами гойно обдаряють,

Недовго в радості живуть.

Як не пошлеться лихо з неба,

Тоді самому, друже, треба

Якоїсь напитать біди:

Візьми ж ти скарб свій найцінніший,

Твоєму серцю наймиліший,

І вкинь у море, в вир води».

«Ось перстень, гарний напродиво, —

Тиран промовив полохливо, —

Найкраще із моїх надбань;