Розділ «Святослав Караванський ДО ЗІР КРІЗЬ ТЕРНЯ, або ХОЧУ БУТИ РЕДАКТОРОМ»

Як має ставитись до глобалізації письменник, а також і редактор?

Що змушує цілу низку прогресивних організацій боротися з глобалізацією? Яку позицію щодо цієї боротьби має зайняти письменник (і редактор)?

8. СЛОВНИКИ БРЕШУТЬ – Я САМ СОБІ ПЕРЕКЛАДАЧ!

Попередня бесіда розглянула один погляд на словники (№ 1). Розгляньмо тепер другий погляд (№ 2).

Неповний переклад словниками іншомовних лексичних одиниць змушує деяких працівників пера не покладатися на словники, а робити переклад самотужки. Такий вибір письменника, кажучи образно, має два “кінці”:

1. Автор дуже добре володіє мовами і блискуче дає собі раду з перекладами.

2. Переклади автора далеко не досконалі.

Спробуймо заглянути у цей другий “кінець”.

Коли автор, обравши цей “кінець”, не зможе бути на висоті, він нашкодить сам собі, бо текст, насичений неоковирностями зробить ведмежу послугу його стилю, а заразом і йому як письменнику. У дальшому тексті ітиметься про авторські переклади з інших мов, а саме з російської мови.

ДО ЧОГО ЛИХИЙ чи СТРАХ, ЯКИЙ ЛИХИЙ?

Читаю в гумористичному тексті: “До чого у нас кримінальна країна! Поки я грабував банк, у мене вкрали авто”. Безперечно, що пару до чого вжито автором як переклад пари до чего, дуже поширеної в росіян:

До чего хороша, до чего красива! (З пісні)

Вдавшися до іншомовного звороту, гуморист знехтував наявні словники, де у гнізді что вираз до чего перекладено як як або який: “до чего он испугался!” передано як “як він злякався!”, а “до чего холодный” – “який холодний!”. Переклад, треба визнати, неповний. Насправді, щоб по-нашому повністю відтворити емоційність російських виразів, треба сказати “страх, як він злякався!” і “страх, який холодний!”. До перекладу у словнику треба додати словечко страх. Тоді розповідь гумориста виглядатиме так: “Страх, яка в нас кримінальна країна! Поки я грабував банк, у мене вкрали авто”.

У деяких текстах замість словечка страх доцільно вжити слово Господи! або Боже!. Тоді уривок з вищенаведеної пісні перекладеться так:

Господи, яка хороша, Боже, яка гарна!

НЕ ВТОМЛЮЄТЬСЯ робити чи ЗНАЙ робить?

Пише ще один гуморист “Отой, який з екрану телевізора не втомлюється розповідати про себе як про велике цабе”. Тут без вагань можна твердити, що пару не втомлюється автор запозичив з мови сусідів, бо в нашій мові такої пари не зафіксовано. Російська ж мова знає пару не устает або не уставая, яку словники перекладають як невтомно, без утоми, безустанно, без упину тощо. Очевидно, що наш гуморист до словників не заглядав, а просто “здер” кальку з іншої мови. Усякий потяг до незалежности у творчості, безперечно, вартий похвальби, але коли вже унезалежнюватись від словників, то треба показати себе не “живодером”, а добрим знавцем рідної мови. Бо наша мова має якнайвідповіднішого відповідника до російської ідіоми не уставая / не устает. І цей відповідник зовсім не довге слово, а навпаки – коротке. Згадаймо хрестоматійне:

Ідуть дівчата в поле жати

Та, знай, співають ідучи…

Словечко знай і є те, чого недобачив наш автор. Його текст з цим слівцем матиме такий вигляд: “Отой, який з екрану телевізора, знай, розповідає про себе як про велике цабе”. І коротше, і краще, і таки по-нашому.

НЕУНИКНИЙ чи НЕМИНУЧИЙ?

Переклади безкебетних сам-собі-перекладачів понадусім ще й свідчать про “творчу лабораторію” цієї автури: замість бути самостійними мовотворцями (а письменник мусить бути мовотворцем), вони паразитують на іншій мові, тобто те, що вони пропонують – це товар з других рук або, як вони самі полюбляють висловлюватися, – “секенд-генд” (в їхньому арго “секонд-хенд”).

Щоб нікого не ображати, не цитую авторів, яким до смаку слова неуникний, неуникно (А). Що це за форми?