Хто є хто. На дивані президента Кучми

Європейської інвестиційної компанії (цю назву я придумав на ходу), а фірма

Мельниченка називалася DOORUA. Inc. (США).

Згідно з текстом договору, я зобов'язувався знайти для Мельниченка

250 тисяч доларів. За ці гроші він збирався організувати розшифровку

записів - тих самих, які досі зберігалися у Болданюка. Цю роботу Микола

називав складним словом "транскриптування". Малося на увазі, що я

забезпечу все необхідне для творчого процесу - гроші, людей, апаратуру.

Президент DOORUA. Inc. Мельниченко мав керувати процесом і давати

юридичну оцінку фактам, виявленим в ході дослідження розмов Кучми. Моя

компанія, в свою чергу, зобов'язувалася рекомендувати найбільш ефективні

механізми щодо використання цієї інформації. Метою нашої співпраці

проголошувалася боротьба з "організованим злочинним угрупованням в

Україні на чолі з Кучмою". Залучаючи мене до співпраці, Мельниченко

сподівався, нарешті, дістати в своє розпорядження записи, які зберігалися у

Болданюка. Підписаний контракт був покликаний продемонструвати

серйозність його намірів і фінансову спроможність. Іншими словами,

Микола щиро розраховував викупити у Болданюка свій архів за мої гроші.

Я підписав договір з DOORUA. Inc. по одній-єдиній причині - не хотів

ображати Мельниченка. Його проекти я давно не сприймав всерйоз. З

певного часу, я не сприймав всерйоз і самого Миколу. Тому я ніколи не