Хто є хто. На дивані президента Кучми

Макаренко остаточно переконав мене в правоті позиції України. Тепер

галас, який розкручувався навколо "Кольчуг", здавався мені несправедливим

по відношенню, в першу чергу, до професіоналів з СБУ. Після цього я

прийняв рішення знову зустрітися з Кучмою. Ця ідея виникла відразу ж, як

тільки американці заявили про справжність запису про "Кольчуги". У Києві

чекали делегацію Держдепартаменту США, і я, дізнавшись про це, хотів

підготувати президента до розмови з американцями.

Я збирався особисто розповісти Кучмі про ситуацію із записом про

"Кольчуги", і підготувати його до можливого тиску з боку Вашингтона за

іншими фактами, які містилися в записах, переданих в ФБР Жиром і

Швецем.

Про зустріч з Кучмою знову домовлявся Радченко. Він при мені набрав

телефон Чернявського і сказав:

- Жора, де там перший? Підійде чоловік з Мюнхена. Потрібно щоб він

його прийняв.

- Зрозумів! - Сказав у відповідь начальник протоколу президента.

Чернявському вдалося виконати прохання Радченка, хоча це було

нелегко - у Кучми в ті дні був вкрай напружений розклад. До мене президент

зустрічався з російським послом Черномирдіним, а після мене - приймав

делегацію Держдепартаменту США на чолі з Елізабет Джонс.