Хто є хто. На дивані президента Кучми

Так Мельниченко, нарешті, прийшов до висновку, що Марчук всього

лише використовував його інформацію у власних цілях. І, як він

висловлювався, "забув, що є такий бандит Кучма". Мельниченко згадував,

що коли зустрічав Марчука в коридорах на Банковій, той ховав від нього очі.

Адже тоді, восени, все було в його руках, - обурювався майор.

Розчарувавшись у Марчуку, Микола вирішив вийти на Мороза. Він

пояснював це так: якщо прослухати всі розмови президента, то там на всіх

політиків є компромат, і лише один Мороз абсолютно "чистий".

Домовившись з лідером соціалістів, Микола відновив

прослуховування кабінету Кучми. Починаючи з лютого 2000р., він

використав для цього нову, більш сучасну техніку. Це був цифровий

диктофон "Тошиба". Щоранку Мельниченко заходив в кабінет президента і

засовував його під диван, а ввечері - забирав до себе додому.

Микола не встигав самостійно обробляти отримувану інформацію. Він

лише здійснював записи - слухати їх не вистачало часу. У цьому йому

допомагала дружина і знайомі, яких він спеціально завербував.

Одного з соратників Миколи звали Семен. Цей чоловік знав про те, що

майор прослуховує президента, і мав доступ до його записів. Ймовірно, він

обробляв і систематизував їх у процесі надходження. Був ще один чоловік у

їх групі. Його звали Андрій.