Хто є хто. На дивані президента Кучми

другого туру голосування, він зустрівся з Мельниченком. Це було о другій

годині ночі в одному з номерів санаторію СБУ "Чорноморець". Свідком цієї

розмови був охоронець Марчука Павло Потеряйко, який таємничо помер від

отруєння восени 2001р.

У бесіді з новопризначеним секретарем РНБОУ Мельниченко

висловив своє обурення фальсифікацією результатів виборів. Цей висновок,

нібито, слідував зі змісту його записів. Охоронець президента заявив, що

готовий власноруч заарештувати Кучму в робочому кабінеті і передати його

правосуддю. Треба було лише згоду на це Марчука. Однак той відмовився

прийняти революційну ідею Миколи, аргументуючи це тим, що його не

підтримає парламент. На цьому вони розійшлися.

Після переобрання Кучми на другий термін, для Миколи настали важкі

часи. Його керівника та товариша висунули на підвищення. Самому

Мельниченку вдалося зберегти посаду виключно завдяки хитрості та

інтригам. Він залишився зовсім один. Для того щоб продовжити діяльність і

документацію розмов Кучми, Миколі була потрібна підтримка.

На початку 2000р. він зробив нову спробу домовитися з Марчуком.

Для цього він зателефонував секретарю Радбезу по урядовому зв'язку (так

звана "сотка") і попросив про зустріч. Однак відповіді від Марчука не було -

він відмовився від подальшої співпраці з майором.