Хто є хто. На дивані президента Кучми

Я відповів:

- Добре, Олександре Олександровичу. Якщо це так важливо для вас, я

зроблю це.

Незабаром після цієї розмови я зустрівся з Мельниченком біля свого

будинку на вулиці Січневого повстання і забрав у нього документи. Я

відразу звернув увагу, що закордонний паспорт майора був оформлений

зовсім недавно - 2 листопада. Паспорти Лілії та Лесі були видані лише на

кілька днів раніше. Таким чином, всі попередні переговори про виїзд за

кордон, які тривали понад півроку, були безпредметними. У той час ні

Мельниченко, ні його дружина і дочка ще не мали закордонних паспортів.

Очевидно, мета нашого знайомства була іншою: Мельниченко хотів

особисто переконатися, що існує людина, яка забезпечить йому притулок

десь за межами України. А також необхідне фінансування. Цією людиною

волею обставин став я, Володимир Цвіль.

Отримавши паспорти, я подзвонив до Острави Болданюк і запевнив

його, що готовий профінансувати проживання гостей з України і лікування

їхньої дитини. Протягом дня мій компаньйон виробив запрошення до Чехії

для сім'ї Мельниченка в повному складі - сам Микола, його дружини Ліля і

дочка Леся. Я попросив Болданюка вислати документи на факс в робочому

кабінеті Мороза у Верховній Раді. Це був найбільш простий і надійний, на