Хто є хто. На дивані президента Кучми

завирувало з новою силою. У січні-лютому 2000р. у Верховній Раді

відбувалося те, що підконтрольна владі преса називала "оксамитовою

революцією", а Мороз розцінював як кінець парламентаризму і черговий

крок до узурпації влади оточенням Кучми. Було зрозуміло, що попереду нас

чекає важка боротьба за виживання. Фактично СПУ та її лідер виявилися

викинуті на узбіччя великої політики.

Саме в цей час Мороз вперше згадав про якогось свого знайомого,

який потребував лікування дитини. Йшлося про чотирирічну дівчинку з

вродженим пороком серця, якій була потрібна операція за кордоном - у

Канаді чи США. Мороз сказав, що дуже розраховує на мої зв'язки і

підтримку української діаспори. Він попросив мене докласти всіх зусиль,

оскільки ця людина надзвичайно близька до нього. Кілька разів Мороз

нагадував про своє прохання і, незабаром, звів мене з майором

Мельниченком.

Моє знайомство з охоронцем президента відбулося ранньою весною

2000р. У той час я не уявляв, хто він такий і чим займається. Мені

доводилося виконувати різні доручення лідера соціалістів, і я не цікавився,

чим викликана його участь в цьому питанні. Припускав, що це просто його

близький друг.

Мельниченко особисто подзвонив мені на мобільний, і я запропонував