Вершники на Інгулі

Єлисаветградського кавалерійського юнкерського училища (ЄКЮУ), майора

Руссо-де-Живона. Створено ж заклад з 1 вересня наказом військового

міністра від 27 червня того року. Тут мали готувати офіцерський склад

молодшої ланки для кавалерії Київського, Харківського та Одеського

військових округів (ВО). Останньому округу ЄКЮУ підпорядковувався

безпосередньо, а в навчальному відношенні – головному управлінню

військово-навчальних закладів армії. 90 юнкерів та унтер-офіцерів

сформували ескадрон училища (командир – штаб-ротмістр Третьяков).

Розмістився він у класному флігелі. До ЄКЮУ приймалися вільновизначені

кавалерійських полків, як правило, через 1–2 роки служби, котрі витримали

вступний іспит. Юнкери після дворічного навчання і здачі офіцерського

іспиту поверталися до своїх полків естандарт-юнкерами. А після подання

полкового командування їм присвоювалося офіцерське звання. При цьому

враховувалися успіхи в навчанні. Випускників 1-го розряду, які показали

кращі знання, представляли до офіцерських звань після табірних зборів, а 2-

го розряду – за наявності в полку вільних офіцерських посад. Більшість

юнкерів закінчували навчання за 2-м розрядом. Зокрема, 1888 р. таких у

Єлисаветграді виявилося 75 (за 1-м – 20).

Російський дослідник С. Волков вказує, що навчання юнкера

кавучилища 1872 р. коштувало 940,23 крб., 1875 р. – 785,97 крб., 1879 р. –