Вершники на Інгулі

направлялися корнетами до гвардії. 1868 р. штат Єлисаветградського училища

збільшився до 150 (Тверського – 90), 1871 р. – 200, 1874 р. – 300 юнкерів, з

яких сформували вже два ескадрони: 1-й для драгунських, 2-й для гусарських

та уланських полків. 1876 р. тут створюється ще й відділ для урядників

козачих військ на 35 (за станом на 1880 р. – 120 із усього в імперії 670) осіб.

55

Щороку юнкери проходили літню практику. Перші 14 років для цього

вони щоліта поверталися до своїх полків. Із 1880 р. училище почало

влаштовувати власні збори, спочатку при с. Бережинці, а з 1882 р. – у своєму

облаштованому таборі. У 1880 – 1885 рр. в ЄКЮУ діяв підготовчий клас.

Козачий відділ 1886 р. перевели до Новочеркаського училища. 1888 р.

кавучилище зайняло палацове приміщення, де раніше знаходилася

ліквідована на цей час військова прогімназія. Воно з трьох боків мало високу

кам’яну огорожу-стіну, всередині якої був невеликий сад. З нагоди 25-річчя

закладу 20.02.1890 р. було введено нагрудний срібний жетон для його

випускників. 1892 р. відкрилося перше відділення молодшого класу

військово-училищного курсу для випускників цивільних середніх навчальних

закладів з метою підвищення рівня освітньої підготовки офіцерів, що не

могла забезпечити традиційна підготовка юнкерів. Це поклало початок

поступовому перетворенню училища з юнкерського у військове, що