Вершники на Інгулі

серединної України закарбував у своєму літопису ряд пріоритетних сторінок

в розвитку галузі, яка покликана нести добре, вічне, мудре. 1787 року в місті

відкрилася перша на українських землях медична школа. Із 1860 року вела

відлік своєї історії Єлисаветградська громадська жіноча гімназія (спочатку –

училище), яка стала “найстарішою” серед подібних закладів Херсонської,

Бессарабської, Катеринославської і Таврійської губерній, тобто, усього

Півдня імперії. Через сім років тут вперше в державі Романових почало діяти

ремісничо-грамотне безкоштовне училище. 1870 року на Інгулі відкрилося

перше в Україні земське реальне училище.

Саме в Єлисаветграді почав діяти єдиний на той час в українських

землях військово-навчальний заклад, який виконував завдання підготовки

офіцерів-кавалеристів. Згодом він змінював назву, статус, загалом охопивши

понад 70-річний період. Якщо історія місцевих, згаданої жіночої, як і

класичної чоловічої, гімназій сьогодні висвітлена в окремих книгах, то

літопис від дожовтневих кавалерійських офіцерського, юнкерського та

7

військового училищ по радянські кіннотні курси і школу оприлюднено лише

фрагментарно.

1925 року у Зінов’євську побачив світ “Короткий історичний нарис

Української кінної школи ім. т. Будьонного”. Тут окреслено діяльність