Вершники на Інгулі

місті на Інгулі, значною мірою, обумовлюється, зокрема, браком архівних

фондів з цієї проблеми у Кіровограді. Водночас певну інформацію,

практично не використану дослідниками, містять газети кінця ХІХ – перших

десятиріч ХХ ст. (“Відомості Єлисаветградського Міського Громадського

Управління”, “Єлисаветградські новини”, “Голос Півдня”, “Відомості

8

тижневика “Наша хата”, “Червоний шлях”, “Зінов’євський пролетар”,

“Соціалістичний наступ” та ін.), деякі справи із фондів єлисаветградських

церкви кавалерійського училища (ф. 721) та міськуправи (ф. 78), незаконно

репресованих у Зінов’євську-Кірово (ф.П-5907) в держархіві області. Кілька

раритетних значків-емблем єлисаветградського кавзакладу є в обласному

краєзнавчому музеї. У книгозбірні обласної універсальної наукової

бібліотеки ім. Д. Чижевського увагу привертають згадки А. Фета,

А. Достоєвського, В. Никифорова, Г. Соколова про будівництво приміщень

училища (сьогодні – пам’ятки архітектури та історії), опубліковані короткі

статистичні звіти закладу за окремі роки. Ідеологічні оцінки містять спогади

учасників революційних подій на сторінках місцевих збірників “Червоні

віхи” (1925 р.) та “Роки боротьби” (1927 р.). Передають особливості часу

опубліковані мемуари курсантів 20-х, переможців фашизму Героя

Радянського Союзу І. Манагарова та А. Стученка. Син випускника кавшколи,