Вершники на Інгулі

“палацом”. Цікаво, що там же, як і на дошках трьох сусідніх,

фундаментальних приміщень по вулиці Орджонікідзе, вказана одна й та ж

дата – 1848 рік. (Виходить, що цим спорудам має бути сьогодні 165 років.) А

ще читаємо, що тут колись перебував штаб місцевих червоногвардійців та

військревкомівців. Як бачимо, в роки незалежності жодного із колишніх

6

топонімічних чи меморіальних політико-мілітарних символів тут не замінено

з метою увічнення пам’яті місцевих органів Центральної Ради, Української

Народної Республіки, Української держави, військовиків – учасників

національно-визвольних змагань 1917 – 1921 років. Чи пам’ятають старі

стіни ті події та імена патріотів? Зупинимося біля цього військового містечка,

щоб зробити спробу розгадати, принаймні, деякі таємниці корпусів, овіяних

вітрами історії і гартованих сонцем у трьох століттях.

…Під час побачення літа й осені вулиці та майдани Кіровограда

наповнюються гарними, енергійними, розумними дівчатами і юнаками.

Прибувають вони здобувати знання до своїх alma mater із наддніпрянських,

подільських, південних міст і сіл Центральної України, із сусідніх та

віддалених областей Батьківщини і з-за кордону. Навчальні заклади є однією

із візитівок древньо-молодого міста в межиріччі Інгулу – Сугоклії – Біанки,

береги яких обживаються тисячі років. Провідний освітянський центр