Вершники на Інгулі

дівчат), “чортовому колесі”, каруселях, центрифузі (море емоцій), дитячих

залізницях, електроавтомобілях. Для “інтиму” встановлювалися під віттям

296

дерев і кущів лавочки. Аби запобігти аморальним витівкам, алеями повільно

“прогулювалися” міліціонери. Під час спорудження філармонії частину

паркану з боку вул. Орджонікідзе зняли для завезення будматеріалів. Звідси

потім заходили відвідувачі до закладу культури. Поруч діяла бібліотека

ім. І. Франка у приміщенні колишньої ветлікарні кінної школи. Філармонію

ж було відгороджено новим парканом від іншої частини парку. У 60-х роках,

у процесі “розгородження”, паркан навколо парку, як і інших закладів у місті,

було знято”. До цього, згадує ветеран архівної справи О. Нагорний, у парк

можна було потрапити і через невеликий вхід з боку вул. Фрунзе. Справа від

центрального входу щорічно проходила виставка квітів. Діток возили дві

конячки-поні.

Тут єдналися долі. Кіровоградка Ольга Олексенко розповіла автору

книги, що саме на парковому танцмайданчику 18.06.1966 р. під мелодії

духового оркестру познайомилася із своїм майбутнім чоловіком

Володимиром. Від шлюбу народилися діти Світлана та Юрій. Романтичним

почуттям сприяла оточуюча багата, ошатна, добре доглянута рослинність.

Облвиконком рішенням № 213 від 6.6.1972 р. надав парку статус пам’ятки