Вершники на Інгулі

парку рідкісні видовища приїжджі циркові актори: кімнати сміху, борцівські

та боксерські ринги, розважали відпочиваючих ілюзіоністи, акробати. На все

життя запам’ятався незвичайний витвір із бетону й води, обладнаний

місцевими умільцями. У зв’язку з відкриттям Волго-Донського

судноплавного каналу, дуже розхваленого на увесь світ газетами й радіо,

кіровоградські архітектори відгукнулися на гучну подію створенням каналу в

мініатюрі навколо пам’ятника Леніну. У ті часи біля нього ялини не росли.

На цьому місці будівельники обладнали бетонні впадини, що зображували

Чорне і Каспійське моря, відрізки річок Волги і Дону, з’єднали їх каналом,

наповнивши водою і запустили в них велику рибу – коропів та карасів,

либонь до кілограма вагою кожен. З ранку до вечора юрмилися навколо

“каналу” малеча й дорослі, не пригадую випадку, щоб хтось намагався

зловити рибину чи кинути у воду якийсь предмет. Єдина, мабуть, у своєму

роді у всій країні гідроспоруда проіснувала кілька років, доставляючи

насолоду тисячам людей. “Прикрашали” парк і штамповані на увесь

колишній Союз пам’ятники і ширвжиткові “витвори мистецтва”. Кокетливо

кликала до себе сфотографуватися залізобетонна “Дівчина з веслом”,

утримував за золотаві крила лебедя кучерявочубий хлопчина, усіма

кольорами райдуги вигравав на одній з алей фонтан. Довжелезні черги

утворювали бажаючі покататися на гойдалках (улюблена розвага юнаків і