Вершники на Інгулі

повітрянодесантним корпусом, де у складі 5-ї бригади О. Родимцева (теж

майбутнього почесного громадянина Кіровограда), оперативний відділ

очолював І. Самчук. Він замінив пораненого командира 1-го батальйону,

сміливо підіймав десантників у контратаки. Через кілька тижнів корпус

виявляється в тилу ворога і передислоковується на конотопський напрямок.

Великий обсяг роботи із планування і проведення операції зі знищення

275

фашистських гарнізонів виконував начальник штабу 6-ї бригади капітан

Самчук. Здійснивши прорив лінії фронту, частина через місяць вийшла з

тилу ворога.

Після перетворення десантної бригади в стрілецький полк, його

очолює знам’янчанин. Частина відзначилася навесні 1942 р. на Харківському

напрямку. Після тяжкого поранення влітку підполковник Самчук

направляється під Сталінград в 13-у гвардійську дивізію генерала Родимцева.

Гвардійці 39-го полку колишнього зінов’євського кавалериста захищали

головні підступи волзької твердині. Самчук був нагороджений двома

орденами Червоного Прапора, став полковником. Сотні офіцерів і солдатів

його полку за оборону Сталінграда відзначено нагородами. На посаді

начальника штабу 32-го гвардійського стрілецького корпусу українець

визволяв Курщину, Бєлгород, Харків, Полтаву, Кременчук.