Вершники на Інгулі

Восени 1943 р. частини корпусу прорвали дніпровську оборону ворога

і розпочали звільнення Кіровоградщини. Через кілька тижнів після розгрому

Олександрійсько-Знам’янського угруповання гітлерівців настала черга

визволення обласного центру. На 18 годину 7 січня 1944 р. радянські війська

оволоділи окраїнами міста, зокрема, Кущівкою. Всю ніч йшов запеклий бій.

На ранок місто було очищене від ворога. 9 січня частини вийшли на рубіж:

роз’їзд Лелеківка – Старий Данциг. “Мені, як командиру, хотілося б

відзначити велику роботу штабу корпусу, очолюваного гвардії полковником

О.І. Самчуком, у плануванні операцій і чіткому управлінні військами в

період боїв за Кіровоград”, – згадував О. Родимцев.

Іван Оникійович продовжив боротися з ворогом у напрямку Дністра, в

Румунії, Польщі, Німеччині й Чехословаччині. Зустрівся із союзниками на

р. Ельбі. Фронтовик був нагороджений трьома орденами Червоного Прапора,

орденами Суворова, Кутузова, Червоної Зірки, Вітчизняної війни, орденами і

медалями США, Чехословаччини й Польщі. По закінченні навчання в

Академії Генштабу 1949 р. залишився там викладати до виходу в запас.

276

Підготував до друку мемуари. 23.03.1973 р. він став почесним громадянином

Кіровограда. Помер 6 грудня 1988 р.