Вершники на Інгулі

велелюдно. Тоді на старих стінах колишньої кавшколи урочисто відкрили

меморіальну дошку її випускнику, Герою Радянського Союзу, генералу

І. Шепетову. Присутні помітили схожість образу, створеного відомим

кіровоградським скульптором В. Френчком, та сина героя Ю. Шепетова,

який прибув на церемонію до міста своєї юності з російського Санкт-

Петербурга. Вперше ж на інгульську землю Юрій Іванович вступив ще у

кількарічному віці.

…Народився Іван 1902 р. в с. Кам’янському (тепер – Дніпродзержинськ).

Там розпочав робітничу біографію. Воював у частинах П. Дибенка. На поч.

1920-х рр. навчався у Полтавській піхотній школі. Потім вступив до

271

Єлисаветградської кавалерійської школи, яку закінчив у вересні 1924 р.

Службу розпочинає командиром взводу в Туркестанській кавбригаді. Ще під

час навчання його серце полонила інгульчанка Ксенія Кріпак, на якій 1926 р.

одружився в Зінов’євську. Через 2 роки народився син Юрій, в домашньому

альбомі якого сьогодні зберігаються зінов’євські фотографії батька та всієї

сім’ї. Він із того часу невиразно пам’ятає скромний будинок, де вони гостили

в бабусі, поруч трамвайного кільця і зупинки, неподалік річки. Юрій

Іванович пригадує, як гуляли з батьком над Інгулом, де рвали квіти для мами.

Батьки гарно співали українські (“Гей, на горі та й женці жнуть”, “Ой під