Вершники на Інгулі

армії А. Стученко, генерал-лейтенанти Т. Танасчишин та І. Турчин, генерал-

майори О. Вітошкін, О. Жиденко та І. Сухацький, генерал-полковники

В. Бєлявський та І. Чухнов. (Якщо поколінню єлисаветградських юнкерів

довелося воювати проти кайзерівської Німеччини в Першу світову війну, то

поколінню зінов’євських курсантів випало брати участь в обороні рідної

землі і визволенні Європи від гітлерівської Німеччини.) 1926 р. комсорг

виступив на зборах заводу “Червона зірка”, захищаючи право на відновлення

в Компартії колишнього курсанта Чижова, що й було зроблено.

Кошовий, закінчивши 1927 р. Зінов’євську кавшколу, згодом отримав

освіту ще й у Військовій академії ім. М. Фрунзе. В лютому 1940 р.

призначається командиром 65-ї мотострілецької дивізії. Із нею Петро

Кирилович вступив у Велику Вітчизняну війну. Воював під Ленінградом, на

269

Волзі. Із вересня 1943 р. генерал командує 63-м стрілецьким корпусом.

Наступного року дивізії корпусу беруть участь у вирішальних запеклих боях

за визволення Севастополя. Зрештою головний форпост ворога Сапун-гору

генерал-майор Кошовий був удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

Далі фронтові дороги центральноукраїнця пролягли до Білорусії. У

Східній Пруссії 36-й гвардійський стрілецький Німанський корпус Кошового