Вершники на Інгулі

розгромив значне угруповання німців. Навесні 1945 р. його дивізії,

прорвавши фашистську оборону, вийшли до околиць Кенігсберга (тепер –

Калінінград). Невдовзі добре укріплене місто було оточене і взяте

радянськими частинами. Олександрієць отримав другу Золоту Зірку згідно з

указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 квітня.

1949 р. на малій батьківщині двічі Героя Радянського Союзу

Кошового в Олександрії встановили його бронзовий бюст. Згодом він став

почесним громадянином рідного міста. У повоєнні десятиріччя служить

першим заступником, а потім – головнокомандувачем Групи радянських

військ у Німеччині, командувачем Сибірського та Київського військових

округів. Водночас Петро Кирилович активно займався громадською роботою.

Обирався депутатом Верховної Ради СРСР, кандидатом у члени ЦК КПРС та

Президії ЦК Компартії України. 1968 р. фронтовик, досвідчений

воєначальник отримав найвище військове звання в державі – Маршал

Радянського Союзу. У жовтні 1969 р. переходить на відповідальну роботу до

Міністерства оборони СРСР. Ветеран кіровоградських спецпризначенців

О. Заболотний згадує, що наступного року здавав випускний іспит на

факультеті розвідки в Академії сухопутних військ ім. Фрунзе, де головою

екзаменаційної комісії був сам маршал Кошовий. Його груди прикрашали

Золоті Зірки, 5 орденів Леніна (17.12.1941, 1944, 1945, 9.12.1964, 22.02.1968),