Вершники на Інгулі

266

походом на Черкащину. У жовтні 1926 р. вишикуваним випускникам

начальник школи оголосив про присвоєння командирського фаху. Того ж

місяця Стученко став командиром кулеметного взводу 34-го Ростовського

кавполку в Білорусії. Дослужився до начальника штабу полку 24-го

кавдивізіону. 1936 р. вступив до Військової академії ім. М. Фрунзе.

Навчалися там у цей час і випускники Зінов’євської школи П. Кошовий та

М. Шведов. Останній якось згадав у колі друзів, що у місті на Інгулі його,

тодішнього старшину ескадрону кавшколи, до своєї палатки в таборі

запросив на чай начальник закладу, герой громадянської війни Шмідт. Коли

ж останнього заарештували 1937 р., один із слухачів заявив у партбюро про

зв’язки свого колеги з “ворогом народу”. Мусив Шведов пояснювати на

зборах, що не міг тоді відмовитися від частування, оскільки для нього це

була велика повага, визнання його успішної служби. Виступаючий так само

згодився б на чаювання з начальником академії Корком, який сидів у

президії. (Невдовзі настав час арешту й загибелі і цього керівника.)

Випускник академії Стученко призначається начальником опервідділу штабу

3-го кавкорпусу в Мінську, потім воює на Халкін-Голі. Згодом його

направляють до Академії командно-штурманського складу, де в одній групі з

майбутнім визволитилем та почесним громадянином Кіровограда