Вершники на Інгулі

А. Бардашенко, Т. Багаченко, С. Бутенко, І. Мороз, І. Нерадько, В. Раєвський,

П. Приходько, Я. Стратієнко, В. Кеслер, П. Куликівський, П. Щербаков,

Г. Дяченка, І. Завойчинський, М. Прищепенко, М. Панасевич, Т. Тищенко-

Василевський. Через два дні мали відбутися збори українців Єлисаветграда зі

147

створення осередку вільного козацтва. “… Організація вільних козаків,

набрана виключно із заводських робітників в Єлисаветграді… численна…

Голова її приїздив до мене в Київ (до проголошення гетьманської влади. –

С.Ш.). Судячи по ньому, там… були сильні українські національні тенденції,

але багато було ще й революційного чаду”, – згадував П. Скоропадський.

Робітничий вільнокозацький загін створив ротмістр Акацатов. Про те, що

справа ця була небезпечною, засвідчив факт убивства в березні

більшовиками начальника міліції Златополя (тепер – у складі

Новомиргорода) за звинуваченням в організації вільного козацтва.

Цікавий факт наводить полковник Українського вільного козацтва,

колишній голова Глодоської Народної управи, емігрант Фотій Мелешко: на

початку 1918 р. Стратегічна рада Глодоського вільного козацтва

перейменувала Єлисавет на Низовий. Отже, українці відмовилися від імені

цариці в назві міста на 6 років раніше, ніж радянська влада.

Віддаючи данину пам’яті жертв “кривавої неділі” 1905 р., 9 січня із