Вершники на Інгулі

всенародні читання першого Універсалу Центральної Ради (автор –

уродженець Єлисаветграда – заступник голови ЦР, голова Генерального

секретаріату В. Винниченко), котрий проголосив автономію України. У

повітовому центрі діяли українські бібліотеки, влаштовувалися концерти,

145

спектаклі. “Аматорами-українцями була поставлена вистава для вояків, що

видужують, на користь ради робітничих і солдатських депутатів та

робітничого українського клубу”, – писав “Голос Півдня”. На користь

Українського соціалістичного робітничого клубу давалися концерти в

зимовому театрі Елькінда. Ф. Нікітін згадував, що після Жовтневої революції

в Пушкінській школі, готелі “Рига” та інших місцях розміщувалися курені

гайдамаків, яких було більше за червоних. Носили вони високі папахи.

“Серед них були й колишні юнкери, добре одягнені, на конях”. Прихильників

петроградської революції тут “було дуже мало”. У зінов’євському збірнику

“Роки боротьби” йдеться, що в листопаді у розпорядженні прихильників

Центральної Ради були гайдамаки та командири, “наприклад, Акацатов,

український есер, начальник юнкерського училища”. Саме його було обрано

головуючим на засіданні єлисаветградської ради 25 листопада, де прибулий

зі столиці земляк Зінов’єв (Радомисльський) та члени Петроградського й

Мінського військово-революційних комітетів безуспішно переконували