Вершники на Інгулі

присутніх у необхідності організації радянської влади в місті.

Після падіння Тимчасового уряду формуються українські гайдамацькі

частини в Єлисаветграді, Знам’янці, Долинській. Згідно наказу Одеської

округи № 1058 від 24 листопада в повітовому центрі почалося створення

пішого у складі трьох батальйонів українського куреня (полку), куди не

приймалися дезертири, особи з кримінальним минулим або які перебували

під судом і слідством. Штаб полку знаходився в приміщенні 160-ї команди

одужуючих на Палацовій вул.

У середині грудня прибув урядник Сердюцького георгіївського імені

полковника Богуна полку М. Душак, який набирав георгіївських кавалерів до

своєї частини в Києві. За даними Одеської військової округи чисельність

гайдамацьких сил у краї склала піхотні дивізію і полк. Українські вояки

брали під контроль і охорону залізниці, підтримували порядок в

Новоархангельську, Торговиці, інших населених пунктах регіону. Почала

146

діяти спілка поляків-військовослужбовців, яка ставила на меті виділити

співплемінників у окремі військові частини, зокрема, “для підтримки в країні

порядку і боротьби з анархією”. Політично рік завершувався ухвалою

новообраних повітових земських гласних про входження Єлисаветградщини

“до неділимої України, що входить до складу Всеросійської Федерації” та