Дяк

- У місяць вернусь.

- Добре, вертайтесь у місяць.

- Як ви зо мною веселенько прощаєтесь, - кажу їй, - аж і мені любо!

- Се щоб ви веселі повернулись!

- А як не повернусь?

Вона до мене:

- Чому?

- А хто ж його тепер зна чому? Ви хутко мене забудете?

- Як вже забувати, то треба хутко; тільки я не забуду.

Повернувся я додому. Лукаш стрічає і в вічі дивиться, питає:

- А що? А як? Бачу, - каже, - бачу, що ти веселий, - мабуть, усе гаразд?

А я зітхнув: я сподіваюсь, що вже смутніш від мене і в світі немає!

- Що ж не говориш? - пита Лукаш. - Діло не вийшло? Вже попівна, мабуть, віддалася?

- Ні, - кажу йому.

- За тебе не пішла?

- Пішла. Я заручився.

- Заручився! Що ж вона? Охотою йде?

- Іде охотою своєю.

Тоді він став питати, чи молода, чи гарна, і як мене стріла, і як мене проводила, - слухав усього пильно, радувався, а все-таки нарешті осмутнів і задумався.

- Коли так, то будеш щасливий, - говорить мені, - знаєте, говорить, от як часом некрутові говорять: будеш полковником.