Польовий командир

ще за генералісимуса Сталіна відрізали від Неньки й приліпили до

іншої союзної республіки. Коли нерушимий розпався, ністрівці до

чужомовної іновірської країни не схотіли, а взяти їх назад тодішні

керівники Неньки не змогли. Ганців серед арештантів майже не було —

так, кілька безпробудних п'яниць та пара бездомних волоцюг.

— Підозрілий факт, — прокоментував таку паспортну статистику

начальник обласного УВС.

— Дуже підозрілий, — погодився з ним начальник обласної СБУ.

Порадившись, чиновні однодумці вирішили інформації цієї поки

що, до остаточного рішення в Києві, не оприлюднювати.

Того ж вечора телевізори сусідньої держави показували

обивателям жахливу картинку: затиснутих з усіх боків спецзагонами

людей хапали здоровані в цивільному й викручували їм руки.

— Спецслужби Неньки, — повідомив закадровий дикторський

голос, — жорстоко розправилися з мирною демонстрацією, учасники

котрої відстоювали своє право говорити рідною російською мовою.

Потім на екранах з'явився президент:

— Ми нікому не дозволимо утискати наших зарубіжних

співвітчизників за мовною та національною ознаками. Жахливо навіть

це уявити, а не те що вимовити, але якщо етноцид в Неньці не