Польовий командир

намистами звивалися по другорядних дорогах підрозділи

бронетранспортерів, довгомордих, як крокодили, БРДМ-1 та схожих на

50

труни на колесах БРДМ-2, тяглися колони розроблених ще в СРСР

танків Т-80 та Т-90. У президента теж були такі бойові машини, були й

кращі — танки "Оплот" власного виробництва, але ж кількість

войовничого металу потойбіч кордону, масштаби стягування живої

сили дуже непокоїли його.

Того ж дня з території Дружньої Держави через неделімітований

кордон на територію шахтарського краю пройшла велика група добре

озброєних людей в камуфляжних формах. Вони зайняли найближче

селище, розгромили селищну раду, зірвали з неї жовто-лазуровий

біколор і спалили на центральній площі. Тамтешнє населення спочатку

поставилося до прибульців спокійно: більшість місцевих газет та

телеканалів уже років із двадцять п'ять розповідали йому, що з того

боку кордону в нього друзів значно більше, ніж у власному уряді.

Та й таке: і говорять там так само, не люблять офіційний Київ ще

більше, а дати обіцяють – все! А слів на підтримку "русскоязычного

населения" сказали стільки, що якби кожне перевести, як в тому

анекдоті1, на крупу, вийшло б десять вагонів манки. Почути неміряно