Недоля не бачить, з ким їй жартувати,
А люде хоч бачать, та людям не жаль:
“Нехай,- кажуть,- гине ледача дитина,
Коли не зуміла себе шанувать”.
Шануйтеся ж, любі, в недобру годину,
Щоб не довелося москаля шукать.
Де ж Катруся блудить?
Попідтинню ночувала,
Раненько вставала,
Поспішала в Московщину;
Аж гульк - зима впала.
Свище полем заверюха,
Іде Катерина
У личаках - лихо тяжке! -
І в одній свитині.
Іде Катря, шкандибає;
Дивиться - щось мріє…
Либонь, ідуть москалики…
Лихо!.. серце мліє -
Полетіла, зустрілася,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Кобзар» автора Шевченко Т.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „КАТЕРИНА“ на сторінці 24. Приємного читання.