Кобзар
СЛЕПАЯ. Поэма
В дыму и пыли снеговой;
Она Оксаны дожидала
И со святыми упокой
Невольно с трепетом шептала.
И не дождалася слепая
Своей Оксаночки; ушла
Из погорелого села,
Псалом любимый напевая:
«Кого, рыдая, призову я
Делить тоску, печаль мою?
В чужом краю кому, тоскуя,
Родную песню пропою?»
[1842, С.-Петербург]
Наступний розділ:
ГАМАЛІЯ
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Кобзар» автора Шевченко Т.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СЛЕПАЯ. Поэма“ на сторінці 56. Приємного читання.