Розділ «Частина друга Із мого щоденника »

– Оце так новина! – сплеснула вона долонями.

Як же старанно та відповідально Іринка віднеслася до вистави! Напевно, гени Романа відклалися в Іринці, бо грала вона дійсно чудово. Її так захопила підготовка, що вона геть забула про фарбоване волосся та вії. Вона дійсно красива і дуже схожа на Романа.

…вересня 1974 р

Сьогодні я запропонувала дітям піти до нового будинку та розмітити, де які меблі будуть стояти у їхніх кімнатах.

– Даринка буде жити в одній кімнаті з Іринкою, – сказала я. – Тож хлопчаки будуть займатися своєю кімнатою та не заважати дівчаткам.

– У нас буде своя кімната? – перепитала Іринка.

– Звичайно! Не забудьте знайти світле місце для письмових столів, – нагадала я.

– А хто буде планувати спальню? – поцікавився Андрійко.

– Спальня моя і татова, тож ми там самі похазяйнуємо. Кухня моя, тож я там буду головною, а ось вітальню доведеться нам облаштовувати усім миром. Згода?

– Так! – відповіли чотири голоси.

– У нас ніколи не було своєї кімнати, – зізналася Іринка. – Ми наймали різні кімнати, і нас весь час виганяли.

Я завжди намагалася уникати розмови про минуле Іринки, але час від часу вона сама про нього згадувала.

– То було колись, – сказала я. – Зараз у вас буде своя кімната з дверима. Коли будуть заходити до вас хлопчики, то повинні спочатку стукати у двері.

– А коли дівчатка прийдуть до нас, теж повинні стукати? – Мишко зіщулив хитрі оченята.

– Звичайно, – сказала я. – А то, не дай Боже, відкриють в той час, коли ти будеш перевдягати труси.

Всі розсміялися. Коли діти пішли, я сказала Романові:

– Ми не думали і не гадали, що у нас буде четверо дітей.

– А я завжди знав, що ти не лише найгарніша жінка, а й найкраща у світі мати. Як тобі вдається так з ними домовлятися? Вони ж такі вередливі, такі різні!

– Це означає, що я гарний педагог. Недаремно ж мріяла стати вчителькою стільки років!

…вересня 1975 р