TextBook Слуга розсудливо промовчав, чекаючи, коли хазяїн заговорить знову. І той спитав:
– А чого ж його власна мати про таке ні сном, ні духом?..
– Минулої осені татарва клята князя підстрелила, його довезли куди найближче – просто в Рогатин тобто. Там його місцева знахарка лікувала… А слуги побоялися матері-княгині розповісти про таку справу: відомо, що стара норов крутий має!
– Ну, а згодом?
– А потім уже сам князь заборонив їм патякати про все це: адже доки він у Рогатині відлежувався та від важкої рани одужував, то закохався, а потім уже й оженився.
– А ти як же довідався про всю цю справу?
– Та як, як!..
Копил на секунду потупився, після чого заявив з несподіваною рішучістю:
– Та дуже просто: підгледів і підслухав – чого вже там!..
– А тебе самого ніхто не помітив, доки ти підглядав та підслуховував?
– Мене?! А хто на слуг увагу звертає, нас же навіть за людей не вважають…
Прохор подивився на хазяїна з докором: мовляв, не кривдьте вірну, всім серцем віддану людину настільки нікчемними підозрами…
– Ну, добре, добре! То що ж ти підгледів?
– А те, як молодий князь Вишневецький, відіспавшись із дороги, спершу листа якогось написав, потім гукнув свою людину, вручив те послання й наказав суворим тоном: «Мчи у Рогатин, віддай це моїй обожнюваній Олександруньці. На словах же передаси: нехай замість мене синочка нашого, дитятко моє любе, поцілує. І нехай незабаром чекає на моє повернення. Я у матері день або два побуду, не більше – сил бракує довше розлуку з коханою дружинонькою винести! Але все ж таки треба деякі справи вдома залагодити. Тим паче, що по весні хочу молоду дружину з дитятком з Рогатина сюди перевезти». Сказав усе це – і пішов геть. А слуга той миттю в дорогу збиратися почав. Ну, а я сюди, до вашої милості…
– Та-а-ак, погані справи, зовсім погані… – Олізар лише потилицю почухав, досадуючи на зовсім непередбачену перешкоду.
– Куди вже гірше, – обережно підтакнув Копил.
– Так ти б краще порадив, як із цією справою бути, а не гугнявив отут мені!.. – миттю напустився Семен на слугу.
– Отже, коли у князя дружина молода в Рогатині…
– Та ще й синок у них, не забувай!…
– Тобто, ви б хотіли, щоб вони зникли звідти?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Кинджал проти шаблі [Серія:"Історія України в романах"]» автора Литовченко Т.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина І Попівна з Рогатина“ на сторінці 28. Приємного читання.