Розділ «Частина 2. Агент»

У темряві Полтава не побачив посмішки Штерна — він її відчув.

— Не тим цікавишся, Левін. Тебе зараз повинно турбувати, чому я говорю про це з тобою.

— Він мав рацію, — озвалася Фаїна. — Схоже на дитячі забави проти ночі. А тут дітей нема, Штерне. Мене твої загадки вже втомили.

Погоджуючись із нею, хрипко кашлянув у темряві Вольф.

— Ви не зрозуміли, — зітхнув Штерн. — Шкода. А я ж давав Левіну шанс зізнатися самому.

— У чому мені зізнаватися?

— До кого тягався перед нашим виїздом у Харків на Ямську. Чи ти зараз скажеш, що зеленого поняття не мав, що та дівка отримує срібляки в Охоронному?

— Дівка?

— Дівка, Левін. Чи ти зараз скажеш — нікуди не ходив? У мене чотири свідки.

— Хтось ходив разом зі мною? Хтось із твоїх свідків поруч стояв? Хтось щось чув?

— Припини, Левін. Припини. Не кажи нікому, що того дня, про який ми обоє знаємо, не завертав на Ямську взагалі. Дав усім зрозуміти, куди поперся, а сам просидів увесь час у ресторації чи простому трактирі.

Полтава зовсім перестав розуміти, що відбувається. Лише дійшло: звинувачувати його в роботі на охранку ніхто зараз не збирається. Схоже, Штерн пред’являв це Левіну. В їхніх же особистих стосунках хлопець відчув напруження, варто було провести серед терористів першу ж годину. Втім, їхня неприязнь Полтави не стосувалася. Для чого ж тоді йому звеліли йти разом з усіма…

Рука Левіна сіпнулася до кишені пальта. Цигарка впала на землю.

Штерн випередив — дуло вже дивилося йому в лице.

— Стій, як стоїш! — пролунав наказ.

Фаїна рішуче ступила вперед, ніби намагаючись стати між чоловіками.

— У чому справа?

— Ти теж стій на місці! — Штерн не дивився на неї. — Левін був єдиним, хто не стріляв тоді, в Харкові, коли ми проривалися з боєм! Я потім прокрутив ту картину назад! Він пальнув один раз, над головами! Перевдягнених фараонів було більше! Але вони стояли між нами трьома — плюс Гірш! Їхнє число проти нашої тактичної переваги! Вони не готувалися брати нас на вулиці! Ти теж про це не подумав, Левін! Про всяк випадок вирішив не стріляти! Чому? Бо Харківську охранку повідомив про час та місце нашого ексу саме ти! Не телеграмою, як вирахував Абрамов, — через шлюху! Дівка з Ямської доносить жандармам! Дуже зручно, в борделях різний люд вештається! Там третина ненадійних жовтобілетниць![59]

Полтава закусив губу. Він і далі не розумів, для чого він тут.

— Штерне! — знову вигукнула Фаїна. — Слухай, Штерне! Якби Левін справді почав працювати на охранку, чому так складно? Чому б йому не здати всіх нас тут?