TextBook Панське подвір’я дрімало, сонне й порожнє. Там наче нікого не було. Тільки пси погарчали і поховались. Народ ввіллявся через ворота у двір, наче вода крізь шийку пляшки. На стаєннім порозі з’явився хурман. Гуща звелів покликати пана.
– Пана нема.
– А де ж він?
– Втік уночі.
Хвиля пройшла народом.
– Утік? Ну, добре. Нехай вийде прикажчик.
Ян вийшов з контори блідий і без шапки. Його холодні очі неспокійно заметались по людях. Він несвідомо подався назад. Але Гуща спинив, витяг з кишені папір і почав розгортати. Серед великої тиші чулось тільки, як шелестіли листочки. Здавалось, що Гуща занадто довго се робить. Нарешті він кашлянув, підтягнувся і високим, чужим трохи голосом почав читати. Всі уже знали той приговор, але тепер він здався новим, поважним, наче те слово, що вони чули у церкві. Так-так. Вони уже знали, що від сьогодні земля не панська, а людська, що народ одбирає її назад, у свою власність. Ниву, освячену працею рук дідів та унуків.
Всі слухали мовчки і затаївши дух.
Гуща скінчив і обізвався до Яна:
– Ти нам не потрібний. Складайся і забирайся звідси.
Ян хотів щось сказати, але не міг, і тільки безгучно ворушились його збілілі губи та шукали чогось тремтячі руки.
Він заточився і, як п’яний, подавсь до контори.
Але там не сидів. За хвилину вискочив звідти, налякано глянув на юрму і хрипло крикнув:
– Мусію! Запрягай бричку!
Панаса Кандзюбу наче вкололо.
– Бричку! А на возі з-під гною не хочеш? Чуєте, люди, він хоче брички…
Народ збудився наче. Почувся сміх:
– Ач, пан. Чого схотів. Минулося панство…
– Не давать брички.
– Лагодь, Мусію, воза.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Fata morgana (збірник)» автора Коцюбинський М.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Fata morgana З сільських настроїв“ на сторінці 60. Приємного читання.