Розділ «Анекдоти давні і сучасні»

– Я чекала весь час, може, вони знов почнуть!

– Кумо, я повернула вам лійку, що позичала того тижня?

– Ні, не повернула.

– Що ж робити? Я знову хотіла позичити її у вас.

– Куме, а це правда, що ваш півень дуже лінивий?

– Не те слово! Уявіть собі: коли вранці ваш півень починає кукурікати, мій одне око розплющить, кивне схвально голово і продовжує спати далі.

Приходить кум до кума, а той, пригощаючи його, поставив перед ним миску меду. Іван узяв ложку і став той мед уминати. Кум дивився-дивився та й каже:

– Їж, куме, з хлібом, бо буде серце боліти.

– У кого – у тебе?

– Кумонько, а чи ваш коли б’є вас?

– Ніколи, кумонько, бо таки немає часу. Як робить, то немає часу, а як п’є, то я його б’ю.

– Е, куме, постарів уже ваш пес, ледве ноги волочить і хвіст опустив.

– Е, ні, куме, коли б ще ви так гавкали, як мій пес.

– Куме, їдете до моря з дружиною?

– Ні, з тещею.

– Як то?!

– Теща сказала вчора: «Хочу побачити море, а там і вмирати можна».

Кум через тин гукає до кума:

– Чи мені ввижається, чи то справді так, але наче у вас по городу кабан бігає на протезі?

– А ви що, куме, хотіли, щоб я заради двох тарілок холодцю усього кабана колов?