Розділ «Анекдоти давні і сучасні»

– Це вже правда: яка з нього поміч?

– То як же ти живеш з таким нікудишнім, геть ні на що не здатним?

– Ось так і живу, бо знаю, що є ще гірші…

Кум Грицько святкував «золоте» весілля.

– Я за п’ятдесят років спільного життя жодного разу зі своєю Марією не посварився, – хвалився він перед кумом Петром.

– Поділися, куме, секретом, як це тобі вдалося не сваритися?

– Дуже просто: як тільки я бачу, що жінка починає злитися, то одразу біжу на вулицю. Отак сорок років і прожив… на вулиці.

– Куме, а ще десять?

– А десять – проспав…

Розмовляють два куми.

– Ми з жінкою, куме, хатню роботу розподіляємо між собою. Наприклад, я ріжу цибулю, а жінка плаче.

– Куме, а як ти провів медовий місяць?

– А що це таке?

– Та це щось подібне до діжки з гірчицею, в якій зверху трошки меду, якого вистачає якраз на місяць…

– То, напевне, куме, я відкрив діжку не з того боку, – сумно відповів кум Іван.

– Приходжу я, куме, додому, а жінка: «Який ти не чуйний! Я плачу, а ти навіть не спитаєш, чому!»

– А чому ж ти, куме, не спитав?

– Бо досі мої запитання коштували мені дві сукні і одну шубу.

– Куме, жінки гірші за гангстерів!

– Це ж чому?