Розділ «Анекдоти давні і сучасні»

– Мій чоловік такий вразливий, мов мімоза. Коли я, наприклад, рубаю дрова, він стане в куточку і гірко плаче через те, що мені доводиться виконувати таку важку роботу.

– Куме, кажуть, ти вчора перебив головою телеграфного стовпа?…

– Еге, перебив. Нехай не чіпляється до моєї дружини…

– Вчора на зборах, куме, підмінили мені капелюха.

– Хто ж міг узяти такого старого капелюха? – Не знаю, бо я вийшов раніше за всіх.

Повертається кум Петро з відрядження, а назустріч йому кум Іван:

– З приїздом, куме! А ти ще не знаєш, що твоя жінка покинула тебе і виїхала з Грицьком?

Помовчавши від несподіванки, Петро каже:

– Шкода… Добрий хлопець був…

– Скажіть, куме, чому розумні, коли думають, чухають скроні, а дурні – потилицю?

– Треба подумати, – відказав кум, чухаючи потилицю.

– Куме, скажіть, хто познайомив вас із вашою дружиною?

– Це був випадок. Нема кого звинувачувати.

– Куме, правильний гість ніколи не буде чекати, доки господарі почнуть йому натякати, що, мовляв, пора і честь знати.

– Оце добре ви, куме, кажете, зараз я вас до порога проведу.

– Такий гість скаже: «Щось я засидівся. Де у вас тут переночувати можна?»

– Куме, кажуть, ти навчив свою жінку грати в карти?

– Навчив, і знаєш, добре вчинив. Минулої суботи я відіграв у неї половину своєї зарплати.

– Куме, а чого ви ходите у дірявому капелюсі?

– Моя дружина поклялася, що не піде зі мною нікуди, доки я не куплю собі нового капелюха.