Вилізла на пліт, що замикав городець із хатою і ділив від стогів. Лиш у легкій одежі… з хустиною на голові, стояла на плоті близько хати, мов мара, і, витягаючися над міру до вікна, старалася одним поглядом обняти ціле нутро хати.
Чи бачила що?
Не знав.
У тій хвилі се його не обходило.
Хотів лише приступити без шелесту й потягнути її дрюком по голові, щоб не рушилася більше з місця. Та се йому не вдалося. В зворушенні не заховувався тихо. Вона оглянулася… і саме як здіймив дрюк, виміряючи удар на її голову, – скочила блискавкою з плота й майнула, і просто в його город. Тут він її не міг дігнати. Була бистра і скора, мов дика коза, а його ноги були втомлені, а тепер мов підкошені з горя.
Сопучи, з блідим лицем вернув до хати.
Перед порогом зустрінув Анну.
Петро і Докія, взявши її під руки, вели її додому.
Її голова висіла безвладно на грудях; чорна хустка, що спадала з плечей, спадаючи, воліклася за нею пасом. Очі її були прижмурені. Рій жінок ішов за нею.
Заповідали їй зжуреними лицями між собою недобру ніч. Декотрі зітхали, а декотрі хрестилися тайком.
Такого горя не бачила ще ні одна з них.
І так нараз прийшло… І чому? Та й хто був винен?.. Боже добрий – через кого? За одну ніч прийшло й облягло хату таке нещастя…
– З телям розпочалося, – кинув один голос із гурту.
– Хто його зна з чого… як Бог дає, – другий.
– І воно не давало йому спокою, і тягнуло в ліс, і манило, доки не затягнуло його.
– І се ще не кінець… – сказав сумовито перший.
– Ідіть геть, куме, не говоріть такого… Що може бути ще гіршого! – третій.
– А як найдуть убійника?
(Шепотом):
– А ви не чули, як Анна кричала, що се той зробив?..
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Земля (збірник)» автора Кобилянська О.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Земля Повість“ на сторінці 115. Приємного читання.