TextBook – Не кланяйся мені стільки, мені доста раз. Лиш моїй мамі кланяються більше. Її звуть панею.
– А тебе?
– Я – Туркиня!
– Чому ж вже так?
– В мене от, – каже і показує на золоті півмісяці в ухах, – турецькі ковтки.
– Хто тебе так охрестив? – питає.
– Люди в селі. Ти не чув про мене? – питає.
– Ні.
– Не буваєш в нашім селі в Б…?
– Бував щось разів кілька, звичайно ходжу більше на угорську сторону. Був раз і на храму в вашім селі, але тебе тоді не бачив.
– Або ти ніби знаєш? – каже і чогось заздалегідь усміхається.
– Чому смієшся?
– А чому би ні?
Він уразився.
– Гляди, – каже і морщить брови, – щоб часом люди не посміялися з тебе.
– З мене ні, – каже вона певно і гордо.
– Ов-ва! – наслідує він її.
Вона не зважає.
– А про тебе я, здається, чула, – обзивається відтак, – та лиш не бачила і не знала, як тебе звуть.
– Гриць, – каже на те він.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Людина (збірник)» автора Кобилянська О.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „«В неділю рано зілля копала…» Повість“ на сторінці 43. Приємного читання.