Розділ «ОЛЕНІУМ-2006»

ххх

...У невеличкому шахтарському місті також не спали. На квартирі пенсіонерки Н. (прізвище встановити не вдалося) тривало спонтанне засідання клубу ветеранів ЖЕКу № 148. Слово взяв заслужений працівник шахти імені Запрядько пан С.С. Протокол зберігся. Імена законспіровано.

Короткий зміст доповідей згодом вдалося поцупити членкиням-пенсіонеркам місцевого осередку діаспори «Наше — Краще!».

С.С.: «Ми одностайно проти встановлення на нашій території розплідників оленячої загрози! Я точно знаю (бо чув на власні вуха): в закинутих шахтах ворожі сили, що мають підтримку з-за кордону, збираються встановити таємні ферми штучного запліднення домашньої худоби, як-от: корови, кози, вівці і навіть ні в чому не винні кури!»

Н.: «Довкола нас — запроданці США. Підтримаймо земляків. Адже саме на нашій землі народився відомий російський поет Геннадій Амхатов! Не дамо спаплюжити пам’ять поета!»

С.С.: «Саме тут великий Чернишевський знайшов прототип героя свого роману „Шо дєлать?“ — мужнього того, як його, Рахметова... Так зачєм же?!»

Н.: «Єто ж очінь і очінь...»

С.С.: «Товариші! Брати! А чи є в нас горілка (рясно закреслено)?..»

Записи уриваються...

У кінці. Ухвалили: «Корінь женьшеню три дні настояти на розведеному до 22 градусів спирті... (рясно закреслено). Борошна 300 грамів, дві склянки молока (рясно закреслено)... Віагра (рясно закреслено)...»

ххх

Одне слово, ніч була незатишною...

Уранці мешканці великого міста, котрим пощастило заснути, були розбуджені стукотом сокир, виском електропилок та дрилів. Висунувшись із вікон, вони побачили, як на вулицях та майданах бригади робітників установлюють щось на кшталт трибун. Бригади працювали так вправно, що опівдні все місто було вкрито дерев’яними підмостками...

А з різних боків до центрального майдану з’їжджалися колони різнобарвних упряжів.

Попереду дужі молодики несли транспаранти й лозунги. По них громадяни могли швидко зорієнтуватися, до якої з колон приєднатись. «Оленям — стайні! Ягелю — лани!», «Олень не захоче — гегемон не вскоче!», «Приватне оленярство — майбутнє країни!», «За батіг — з чистими руками!».

«Шкідливим оленям — сала за комір!», «Перетворимо роги на корисний цигапам для народу!», «Лапландській тварюці — ні!».

Обидві колони швидко розросталися і розходилися на два боки майдану до цистерн «польових кухонь», де кухарі розливали гарячий суп та роздавали оберемки сіна та ягелю.

В обох таборах немов гриби виростали містечка. В одному — швидко зводилися чуми та юрти, на протилежному боці, взявшись за лопати та відбійні молотки, демонстранти рили землянки.

В обох таборах ревіли і буцалися олені, в яких, за невтішним прогнозом зоологів, якраз починався шлюбний період.

Облаштування тривало до глибокої ночі. Люди похилого віку, жінки й несвідомі громадяни спостерігали за всім цим з тротуарів.