Жовтневий вітер рве із наших пальців,
По раз чуже надламане гілля
Нам болю завдає. Ми ліс. Ми так живемо…»
Був ліс. Густий. А буйне дерево посеред густого лісу обов’язково переплітається коренями — і гілками — з сусідами поряд із ним…
А в центрі лісу — галявина, величезна й кругла, як шкільний циферблат. У центрі її стояло єдине дерево — залізне. Іржаве. Під землею ворушилися сталеві корені, і рипливі гілки тяглися в пошуках дотику… Воно, може, було дуже ніжним, це дерево. Воно, може, шукало дружби. І співчуття. Компанійське таке дерево.
А навколо була порожнеча… Бо все, що росло тут дотепер, уже побувало в залізних обіймах. І зотліло в них.
Ось так.
ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Долина совісті» автора Дяченко М.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ТРЕТЯ“ на сторінці 31. Приємного читання.