Безсмертні

-В організації «Сетер» є спеціальні грошові фонди на цей випадок.

-Ти цікавилася у Престона? Це точна інформація? Ти знаєш багато про його компанію?

-По-перше, кожен з нас має знати чим займається «Сетер», бо він нас забезпечує грошима, а по-друге, я й заснувала ті фонди, коли стала безсмертною… – відповіла Еллі й запропонувала мені піти подихати свіжим весняним повітрям. Вона не була схожа на інших вартових, не була заклопотана якимось буденним сум’яттям, як інші.

Погода сонячна, легкий вітерець куйовдив її волосся. Еллі розповідала мені про місцину, де живемо, про басейн на задньому дворі, про те, що до найближчого сусіда п’ять кілометрів. Ми ходили довкола маєтку, а потім натрапили на стежку, яка вела углиб лісу. Еллі запропонували пройтися нею, оцінити красу природи цієї духмяної пори року.

-Ти хвилюєшся? – запитала дівчина.

-Щодо чого?

-Завтрашній день… Думав над цим? – вона якось стурбовано говорила.

-Над своїм покликанням ще думав давно, завтра нарешті відчую його на смак! Чи не так? – з ентузіазмом промовляв я, аби її розвеселити.

-Так, але якщо це не те, на що ти очікував… Ти не перей… Не переймайся, ти звикнеш, станеш частиною нашої місії… – чесно кажучи, чорнявка мене тоді навіть перелякала.

-Ти про що?

-Ні про що… Просто хочу, щоб ти довірився мені. Як би там не трапилося, та саме нам випала така доля, тому це треба лише сприймати…

-Що сприймати? Ти до чого?

-Я й так сказала забагато…

-Сказала одне, кажи й інше! – з посмішкою на обличчі промовив до неї. Я бачив, що вона дуже нервується, розмовляючи про таке, тому не хотів напосідати з питаннями щодо відрядження. Еллі не мала бажання говорити на цю тему, хоча сама її розпочала. Дивлячись на її засмучене обличчя, швиденько змінив зміст нашої розмови:

-А чим ти займаєшся цілими днями? Окрім читання журналів?

-О… Ти гадаєш, що я читала той журнал, ніби мені робити більше нічого? – відповіла Еллі кокетливим тоном, а потім додала, – Террі попросила знайти їй діамантову каблучку, а так як в одному з життів я мала ювелірне хобі, тому й підбирала для неї щось на сторінках того видання. Взагалі-то я дуже полюбляю читати книги, готувати, грати на піаніно і… Танцювати… Багато чого можна навчитися за сотні років!

Еллі описувала свої захоплення, вона жартувала, ми разом сміялися. З нею було легко, весело і приємно проводити час. Дівчина намагалася зі мною фліртувати. Я знову відчув те, що відчув два дні тому, вперше побачивши її… Пообіцяв собі мовчати про це, але мені хотілося сказати їй, сказати, що до неї в мені прокинулося якесь почуття, що її погляд щось нагадує, схиляє поцілувати. «Та я цього не зроблю, принаймні не в найближчий час. Якщо у Стена та Террі є захоплення один одним, то чи відчуваю я те саме до Еллі? Відчуваю… Маячня!» Я не наважувався говорити щодо цього з будь-ким. Вважав, що так буде ліпше й правильніше. Щоб відволіктися від своїх думок, я запитав чорнявку, коли вона вперше застосувала свою надприродну силу і як це їй вдалося, а вона відповіла, що лишень стала безсмертною, то в неї виникла нагальна потреба перебувати в двох місцях, так вона клонувала себе, подумала і на її очах з’явилася ще одна Еллі. Чому виникла необхідність у клонуванні дівчина відмовилася казати, чорнявка засмутилася з цього приводу також, тому на сьогодні більше в неї нічого пов’язаного з безсмертям не питав. Мені було неприємно дивитися на її сум у очах, хоч ми й не можемо відчувати, і смуток Еллі був штучним, але завдавати їй якоїсь шкоди не хотілося.

Ми обійшли ліс. Повернулися назад до маєтку через вісім годин. Я не зазнав втоми, голоду. Нам було добре разом. Споглядав на неї, милувався кожним рухом її губ, коли щось промовляла чи посміхалася. Увійшовши до будинку, Еллі відразу ж повідомила мене, що приготувала вечерю й скоро всі повернуться, аби в родинному колі поїсти й поговорити. Я здивувався – вона приготувала вечерю, хоч цілий день провела зі мною в лісі! Еллі пояснила, що коли ми виходили з дому, залишила трьох своїх двійників, які повинні були попіклуватися про оселю. Одна Еллі поралася з їжею, інша прибирала, прала й доглядала у саду, а третя вибирала Террі каблучку. Чорнявка сказала, що її сила працює дуже дивно: вона справжня ніби й перебувала весь час зі мною, але при цьому й поралася на кухні, роздивлялася журнал з перснями. ЇЇ розум ніби одночасно продукував чотири абсолютно не пов’язані одна з одною думки.

Рівно о шостій вечора всі вартові, Престон, дівчина, яку привів Екон сіли до столу й взялися до вечері. Кефф відкрив пляшку грузинського вина, розлив його по наших келихах. Еллі приготувала неперевершених диких гусей, смачний десерт, який мені нагадав про ресторан «Вічність», в якому я обідав востаннє, коли був живим. Ця згадка трішки спантеличила, навіяла неприємні спогади про полишений батьківський будинок. Але я не бажав зараз про це мислити – така гарна вечеря має закінчитися так само, як почалася. За столом познайомився з Мері – дівчиною Екона, довговолоса блондинка була спокійною, поводила себе зі своїм хлопцем лагідно. «Цікаво, вона знає, що в нас немає почуттів? Екон сказав їй, що не здатен кохати?» Престон підвівся з-за столу з келихом вина і промовив: «Нехай завтра все буде так, як має бути!» Я цього тосту не зрозумів, а Еллі пояснила, що це традиція Еквіджа казати такі слова перед тим, як хтось із нас вирушає на завдання, як ми з Неллом. Вечір пройшов у затишку й тиші.

А завтрашній день був шоком, повен несподіванок, розчарувань, гніву до всіх безсмертних! Краще б ніколи не закінчувалася ця чудова вечеря, бо те, що мало відбутися, як казав Престон, покладе початок моїм сумнівам у вірі про своє призначення! Еллі наполохала мене тими своїми словами про відрядження, але про побачене навіть не здогадувався.