TextBook — Що? — ледь чутно вимовили налиті соком вуста красуні.
— Як вас звуть? — категорично спитав вершник.
— Крузя, — скромно відповіла красуня.
— Дуже приємно. А мене — Робінзон.
Її очі стали ще більші.
І вершник поступово тоне у них. Тоне з бородою. Тоне з конем.
Коридор солідної установи. 3 дверей у двері метаються співробітники.
Простора кімната. На стіні біля дверей гасло: «Цінуйте працю прибиральниці!»
Підковою стоять столи. За столами сидять службовці. На столах купи паперів.
За крайнім столом ліворуч — молоденька дівчинка. Мабуть, вчорашня десятикласниця. Вона бере з купочки листа за листом, ножицями відрізає край конверта, витягує лист, розправляє його, з’єднує скріпкою з конвертом, реєструє у товстелезну книгу. Тоді передає листа на сусідній стіл.
Сусідка читає листа. Робить якісь помітки. Передає. І так далі.
За крайнім столом праворуч — лисуватий ветеран установи. Мабуть, передпенсійник.
Читає уважно кожен лист. У лівому верхньому куточку виводить: «Іванову» і подає назад по колу. Іванов пише: «Петрову» і знову передає сусідові. Сусід пише: «Рябенку» і передає четвертому. Четвертий пише: «Петренку» і передає п’ятому. Петренко адресує листа Задерикіній. Задерикіна переадресовує Мацькевич. Мацькевич адресує Гуцькевич. Гуцькевич пише: «До виконання», і лист знову потрапляє в надійні руки вчорашньої десятикласниці.
Лисуватий ветеран одного притримав. Покрутив його. Підніс майже до самих окулярів:
«Гострий сигнал!
Ми, мешканці будинку № 23 по вулиці Індустріальній, доносимо до вашого відома, що у нашому будинку на восьмому поверсі в квартирі № 53 чоловік тримає коня. Звуть його Робінзон Іванович Галапочка. Він строїть з себе художника. Але що він за художник, то ніхто не знає. Бо ми на його художества не ходимо. Нас, чесних радянських людей, обурює, що в наш світлий час є ще місце для куркулів.
Просимо вжити заходів! Якщо ні — будемо писати вище. За дорученням мешканців будинку
Пильний».
Лисуватий ветеран почухав потилицю. Підвівся з-за столу. Човгає з листом до дверей.
Ось він перед іншими дверима, оббитими чорним дерматином. На них вивіска «САМ І. І.».
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Штани з Гондурасу: Сатира та гумор» автора Дудар Є.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „КОРОТКІ ПОВІСТІ“ на сторінці 5. Приємного читання.