TextBook — Можете йти, — кинув сухо директор.
Жінка зникає за дверима.
— Ну, що накажете, шановний Цезаре Калениковичу, з тим конем робити? Оприходувати? Нема документів. Спитають: де взяли? Не оприходувати — прийде комісія, знайдуть, припаяють. Було таке у мене на м’ясокомбінаті. Знайшли зайву корову…
— Вибачте за нескромність, Іване Йосиповичу, є у мене пропозиція невелика. Давайте ухоркаємо його… Дамо вовкам, тиграм та іншій звірині. І вовк ситий, і кінці в воді.
— А у вас того, — директор постукав себе щиколотками правиці по лисині. — У вас варить бухгалтерія… Треба негайно знайти Лупаченка. Щоб сьогодні ж цю коняку… А шкуру…
Стук у двері.
Директор:
— Увійдіть!
Входить Робінзон Галапочка:
— Добрий день! Я хотів би директора зоопарку бачити.
Директор набирає солідного вигляду:
— Ну, припустимо, він перед вами.
— У вашому зоопарку я знайшов свого коня.
Директор глянув на бухгалтера, той на директора.
— Шановний, не розумію ваших жартів, — сказав директор. — Я прийшов би до вашої хати і сказав, що знайшов у вас, ну, припустимо, свою жінку… Ги-ги-ги!..
— Справді, — наполягає Галапочка. — Мій кінь Дракон знайшовся у вашому зоопарку.
— Дозвольте вас запитати: де він загубився?
— Він зник з-під моєї майстерні кілька тижнів тому.
— То виходить, що я, або ось Цезар Каленикович, чи, може, Ангеліна Соломонівна вашого коня украли?
Галапочка рішуче:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Штани з Гондурасу: Сатира та гумор» автора Дудар Є.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „КОРОТКІ ПОВІСТІ“ на сторінці 39. Приємного читання.