TextBook — О ні, це не Бурундукін! — сказав категорично Робінзон. — Це вібрація.
— Яка вібрація?
Робінзон підійшов до балконних дверей, відчинив їх навстіж. З вулиці вдарило транспортним шумом.
— Тут видолинок, — пояснив Робінзон. — Будинок наш стоїть на пливунах. Автобус чи машина з гори набирає швидкість, щоб вискочити легше на гору. І будинок вібрує… Увімкни телевізор.
Крузя увімкнула. На екрані застрибали криві смуги. Робінзон підійшов, відрегулював, тоді відійшов. За вікном шугонуло кілька машин. Смуги знову застрибали на екрані.
— Бачиш? — показав Робінзон. — А я досі ніяк не міг второпати, що з телевізором. Чого тільки не робив з ним. Навіть кулаком по ньому гамселив.
— Тут справді дуже шумно. Навіть не чути звуку телевізора.
— Ми зачинимо двері на балкон.
Робінзон зачинив двері. Шум трохи поменшав.
— Як ти жив тут п’ять років?
— Звик, і ти звикнеш.
— Кажуть, що до шуму людина не звикає.
— Кажуть багато дечого… Аби любов була. Аби щось прив’язувало.
— Але любов не повинна сидіти в отакому шумі.
Робінзон обняв Крузю:
— А ми не будемо сидіти. Будемо виїжджати на природу. Сядемо на Дракона. Здійснимо кругосвітню подорож…
Крузя посміхнулася:
— Ти спочатку знайди свого Дракона. А тоді… Тоді продай.
— Що-о? Цього не буде ніколи! — категорично відрізав Робінзон. Крутнувся, відійшов від Крузі і сів на дивані.
Крузя підступилась, сіла біля нього. Ласкаво поклала руку на плече:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Штани з Гондурасу: Сатира та гумор» автора Дудар Є.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „КОРОТКІ ПОВІСТІ“ на сторінці 32. Приємного читання.