Розділ «КОРОТКІ ПОВІСТІ»

— До криївки! — крикнув Лот і першим кинувся у чорну пащу потаємного виходу. Останнім шугнув туди Херувим Одинадцятий і міцно зачинив двері.

7. У кабінеті Ноя

Ной не спав вісімсот п'ятдесяту ніч. Усіх працівників Чистилища було піднято на ноги. Що сталося з Одинадцятим і Дванадцятим? Від того часу, як крикливими вигуками обірвалась радіопередача, про них ні слуху ні духу. Підсилали в Содом і Гоморру інших агентів. Ті наче в безодню канули.

Нарешті вісімсот п'ятдесят дев'ятого безсонного ранку в Ноєвому кабінеті з'явився Херувим Дванадцятий. Він був неголений, обдертий, йому можна було б дати ім'я не Прекрасного, а Препоганого.

— Як? — було перше запитання Ноя. — Де Одинадцятий?

— Там, — простогнав Дванадцятий і показав пальцем на землю. — Вони його живцем роздерли. Пронюхали… Ми втекли потаємним ходом. А потім пригадали, що документ забули на столі. Одинадцятий повернувся, щоб його хоч знищити. Та знищили Одинадцятого.

— Чорт побери! — вилаявся Ной. — Як же ви так проґавили?!

Херувим Дванадцятий трохи відсапався.

— Перед тим як піти в це пекло, я зняв копію з цього документа. Підписані були обидва. Один у мене. Ось… — Іосиф тремтячою рукою подав листок Ноєві.

— Молодець — вигукнув Ной, — Молодець, чорт побери! В тобі я не сумнівався. Це ж історичний документ! Це колосально. З нинішнього дня ти, Йосифе, не тільки прекрасний, а й святий.

8. Страшна помста

В кабінеті Ноя проходила важлива нарада. Попід стінами на стільцях сиділи всі начальники відділів і служб Чистилища. Тут же сидів і Гедеон, який вже встиг завоювати таке довір'я, що обіймав пост судді Чистилища.

— Документ у наших руках, — вів далі Ной. — Але один примірник потрапив у їхні руки. Тепер вони підіймуть рейвах на весь Всесвіт. Ханаанці — це такий народ, що засліпити його нелегко. Ми могли б на підставі цього документа вступити в Содом і Гоморру. Але якщо його копія потрапила на Всесвітню раду богів, то…

Слова попросив Гедеон. Тут, у Чистилищі, він відзначався карколомними вигадками. Яких тільки мук суддя не придумував для своїх підсудних, яких тільки вироків не виголошував!

— Я думаю, що той документ, який потрапив їм у руки, сам по собі нічого не значить. Навіть якщо він уже потрапив на Всесвітню раду богів. Ми можемо його опротестувати, сказати, що це вигадка, шантаж.

— Але ж ти, Гедеоне, забуваєш, що цей документ бачили сотні ханаанців. Вони все витягли з тих, хто цей документ підписував. Та й рабів залишили як живих свідків. І самі — живі свідки.

Тут Гедеон на хвилину замислився.

— У нас вистачить сили, щоб усі живі свідки стали неживими. Навіть якщо документ бачили всі ханаанці. Було б тільки бажання, — він єхидно посміхнувся.

Всі зблідли. Кожному доводилось не одну душу перепустити через свої пальці, але цілий народ… Гедеон наче читав їхні сумніви.

— Глава тринадцята «Второзаконія» гласить: «Заріж брат брата, жінку, дітей, якщо вони задумали поклонятися якомусь іншому богові, крім Ягве…»