TextBook Чи законно обер-повія Катерина II зруйнувала Запорозьку січ і загарбані українські землі роздала своїм фаворитам?
Чи законно «вождь мирового пролетариата» підсилав в Україну своїх агентів антонових, перелицьовуючи їх на овсієнків, щоб легше обдурити український народ і швидше поневолити?
Чи законно російські більшовики потопили у крові Українську Народну Республіку?
Чи законно народ України заганяли у колгоспи, морили голодом, вивозили до Сибіру?
Чи законно Україну масово заселяли «стойкими большевиками»?
Може, хтось з приводу цього проводив референдуми?
Може, питав в українського народу, хоче він цього чи не хоче?
То чия б кричала, а чия б мовчала…
Тепер щодо захисту «русскоязычного населения».
Як ви дивитеся на те, щоб захистити «русскоязычное население» Харбіна? Приєднати Харбін до Росії?
Бо в нас, в Україні, «русскоязычники» почуваються краще, ніж будь-які язичники. Навіть корінні. І поки що захищатися треба від них.
Щодо кордонів. Може, не варто про них згадувати? Бо як потягнемо лінію поза Кубань, на Далекий схід, на Поволжя, окреслимо пів-Сибіру, де «компактно проживають наші». А там, дивися, і Санкт-Петербург українськими козаками збудований. І Москву заснував отрок князів київських…
В Україні споконвіку проживає багато неукраїнського люду. І поляки, і росіяни, і євреї, і татари, і болгари, і мадяри, і ще багато «і». Люду чесного, працьовитого. Люду, що має свою гідність і поважає гідність українців. Шана цьому людові і хвала йому!
Але живуть в Україні ще й людці. Що називають себе просто: «одесситы», «николаевцы», «херсонцы», «донетчане», «днепропетровцы», «крымчане», «львовяне», «харьковчане», та інші «овцы» і «чане». Словом, «язычники». Це ті погани, які не сповідують жодної віри. Не мають ніякої святості. Найбільше божество, якому вони моляться, — власна утроба. На цих утробників і разраховують утробники, які хочуть задушити незалежність України.
Україна ніколи не гнала зі своєї землі тих, хто прийшов до неї з миром, з добром, зі злагодою.
А тим, хто причалапкував свинячою ходою і рив свинячим рилом, достойно давала по цьому рилу. Чи воно домашнього годування, чи зайшле.
Тож давайте миром. Давайте злагодою. Давайте добром!
Давайте кожен розправимо плечі своєї незалежності. І допоможемо кожному, хто прагне волі.
Року Божого 1991-го
Строго секретно!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Штани з Гондурасу: Сатира та гумор» автора Дудар Є.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГУМОРЕСКИ, ФЕЙЛЕТОНИ, УСМІШКИ“ на сторінці 136. Приємного читання.