TextBook Мене допитували, скільки я заробляю?
Я делікатно зауважував, що розумна людина не рахує свої гроші…
Вимагали сказати, скільки я перераховую у фонд миру.
Я пояснював, що на танка чи на ракету для малорозвинених країн не витягну. Тому волію перераховувати у фонд милосердя. З цільовим призначенням. На розвиток психлікарень. Щоб в Україні було менше дурнів…
Остаточно вибило мене з боротьби те, що в країні у цей час вибрали президента. Я зрозумів, що сам президентом вже не стану. А президенту, якого обрали, надано право розганяти будь-який парламент будь-якої республіки. Отже, якщо мене і оберуть, то обов’язково «розженуть». Бо таким як треба я ніколи не буду. А таких, як я є, ніколи нікому не треба. Ні генералісимусам, ні генеральним секретарям, ні президентам…
Отож, милі мої сингапурки!
І шановні сингапурці!
Якщо у вас будуть якісь вибори, не висувайте мене ніяким кандидатом в ніякі депутати. Бо якщо у нашій «найгуманнішій і найсправедливішій» країні до влади йдуть по кістках, то чого можна чекати у вашому Сінгапурі?
Думайте і… визначайтеся
Промова, яку я збирався виголосити на роковини парламенту України
До уваги, товариші! До уваги!
Шановні і нешановні парламентарії!
Крайньо ліві і крайньо праві! Доцентристи і відцентристи! Борці і приборкувачі!
Надто емоційні демократи! Остаточно закостенілі апаратники! Абсолютно байдужі дрімотники! І впевнена у своїх силах парламентська гвардія «несокрушимой и легендарной»!
Де труби? Ті, які ви обіцяли, пробиваючись до парламенту? Де газ?
Всі ви говорите про неньку Україну.
І ті, які вчора за неї сиділи. І ті, які вчора за неї садили. Гарно промовляєте. Одні так, що обиватель холоне від страху. «Не дай, Боже, зрушать з належаного болота». Другі — так, що страх пронизує люд чесний і праведний. «Не дай, Боже, знову повернуть „к стенке“.
Отож „неньку“ ви бачите по-різному.
Одні — повновладною, багатою, щасливою господинею у своїй хаті.
Інші — забутою дітьми-перевертнями, замученою злиднями і самотністю сільською матір’ю. Яка акуратно возить синові-міщуку усе, що випорпає на своєму городі. І якої син-черств’як далі кухні не впускає.
З оцієї високої трибуни ви часто нагадуєте один одному: „Що скаже народ?“
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Штани з Гондурасу: Сатира та гумор» автора Дудар Є.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГУМОРЕСКИ, ФЕЙЛЕТОНИ, УСМІШКИ“ на сторінці 127. Приємного читання.